Днями тячівський спортсмен-марафонець Андрій Терпяк повернувся з чергових змагань – 15-го Міжнародного фестивалю ультрамарафону, що відбувся 10-16 січня в Афінах (Греція).
У шестиденному забігу 57-річний тячівець, перший і єдиний представник України на цих престижних змаганнях, показав блискучий результат – прийшов до фінішу третім і виборов бронзовий кубок. За шість діб Андрій Терпяк подолав відстань у 586 кілометрів, поступившись молодшим за віком та більш досвідченим атлетам із Греції та Франції. Цей результат дозволив тячівцю увійти до п’ятдесяти кращих ультрамарафоністів світу на шестидобовій дистанції.
«Змагання з шестиденного бігу проводяться у світі 6-7 разів на рік, – розповідає Андрій Терпяк. – У них беруть участь багато спортсменів, але зараховується результат від 200 км і більше».
Атлет зазначає, що ультрамарафон – це особлива дистанція:
«Варто зазначити, що звичайна здорова людина без особливої підготовки може пробігти 30 кілометрів, а потім настає «стіна», що не дозволяє рухатись далі. Її фізіологічна суть у тому, що, пробігши цю відстань, людина втрачає добову норму кілокалорій. Основне завдання спортсмена – дедалі більше зміщувати цю «стіну». Тому під час підготовки до змагань, яка тривала три місяці, мені було потрібно навчити свій організм в екстремальному режимі працювати на власній енергії. Перед змаганнями я поставив собі за мету пробігти дистанцію у 600 км, але 14 км не дібрав – не зміг пройти двадцяту «стіну». Важко було пройти 15-ту, але все-таки зміг сконцентруватися і продовжив біг. А на 570-му кілометрі мене досить сильно «повело», так що я ледь не втратив свідомість. Але після того поспав півтори години і за 2,5 години пробіг ще 16 км, завершивши дистанцію».
Змагання були організовані таким чином, що спортсмени бігали по колах довжиною у кілометр: півкілометра – підйом на півтора градуса, півкілометра – спуск. Перебіг ультрамарафону фіксувався спостерігачами та електронною системою: на ногах в учасників були спеціальні електронні чіпи.
Виходячи на змагання, тячівець мав складений на власний розсуд графік з визначеними годинами для сну:
«За перший день пробіг 140 км, за другий – 110. Хоча за добу можу пробігти 200 км, але треба було економити сили для наступних діб, тому не давав можливості організму працювати на повну силу. Мало того: оскільки марафони бігаю зі швидкістю 12 км на годину, мені треба було перейти на 7 км за годину. Тому весь час, що витратив на тренування, – а це близько трьох місяців, – пішов на те, щоб зменшити свою швидкість, а по-друге, гармонізувати рухи до маловитратних в енергетичному плані. На сон планувалося чотири години на добу, але важко засинати після великих навантажень. Тому за годину до сну треба було увійти у «сонний режим», щоб засинати протягом двох-трьох хвилин. Ще одна специфіка: коли прокидаєшся, то одразу піднімаєшся, взуваєш кросівки, вмиваєш обличчя і біжиш далі…»
На шість діб тячівець узяв із собою три пари кросівок. Змінити їх на м’якші був змушений вже на 16-му кілометрі, бо відчував, що були занадто тверді, і від цього з’явились больові відчуття в області коліна.
Загалом, умови змагань у Греції суворіші, ніж деінде, – пояснює Андрій Терпяк. Адже тут живе «спартанський» дух і культивується вдосконалення людини. Однак це не завадило тячівцю знайти на змаганнях багато друзів, які допомагали усім, що було потрібно:
«Я прорахувався з температурою повітря, яка була нижчою, ніж очікував. А відповідної екіпіровки не мав. Тому частину енергії витрачав на обігрів організму. Оскільки бігали поблизу моря, то відчували на собі пронизуючий вітер, прохолоду і вологість. Пульс був постійно прискорений – 140-150 ударів за хвилину. Двічі за забіг проходив допінг-контроль. Харчування теж було доволі «спартанським». Тому суперники (а лідери змагань визначились на третю добу) мене «підгодовували», допомагали і підтримували. До речі, рідко хто з команд-учасниць приїжджав поодинці. Як правило, до складу команди входили спортсмен і два асистенти – лікар-масажист і професійний консультант. А я в усьому міг сподіватись лише на власні сили, своє бачення та досвід», – ділиться тячівець.
Як запевняє Андрій Терпяк, запорукою його успіху стали велика сила волі та цілеспрямованість, а також підтримка рідних.
«Результатом я задоволений. Приємно, що у моєму віці мені вдалося завоювати бронзу у цьому забігу. Адже за 15 років українські атлети жодного разу не брали участі у цих змаганнях, – радіє спортсмен. – Організатори теж це відмітили: їм було приємно, що з’явилася нова держава, яка відвідала їх марафон. Також я отримав чимало позитивних відгуків від професійних спортсменів».
Цікаво, що загальний призовий фонд ультрамарафону у розмірі 60 тисяч євро призери одностайно вирішили віддати 27-річному учаснику з Греції, який завершив забіг із шостим результатом у 322 км, накульгуючи на праву ногу.
«Треба було його бачити його обличчя і бажання витримати цю дистанцію! Тому ми не вагаючись передали йому призовий фонд, і цей спортсмен одразу після змагань використає ці кошти у клініці, щоб відновити ходу. Гроші є гроші, а людське щастя набагато важливіше», – каже Андрій Терпяк.
Наразі атлет відновлюється після виснажливих змагань і вже на днях планує розпочати підготовку до наступних випробувань.
