Днями тячівський спортсмен-марафонець Андрій Терпяк
повернувся з чергових змагань – 15-го Міжнародного фестивалю ультрамарафону, що
відбувся 10-16 січня в Афінах (Греція).
У шестиденному забігу 57-річний тячівець, перший і єдиний
представник України на цих престижних змаганнях, показав блискучий результат –
прийшов до фінішу третім і виборов бронзовий кубок. За шість діб Андрій Терпяк
подолав відстань у 586 кілометрів, поступившись молодшим за віком та більш
досвідченим атлетам із Греції та Франції. Цей результат дозволив тячівцю увійти
до п’ятдесяти кращих ультрамарафоністів світу на шестидобовій дистанції.
«Змагання з шестиденного бігу проводяться у світі 6-7
разів на рік, – розповідає Андрій Терпяк. – У них беруть участь багато
спортсменів, але зараховується результат від 200 км і більше».
Атлет зазначає, що ультрамарафон – це особлива дистанція:
«Варто зазначити, що звичайна здорова людина без
особливої підготовки може пробігти 30 кілометрів, а потім настає «стіна», що не
дозволяє рухатись далі. Її фізіологічна суть у тому, що, пробігши цю відстань,
людина втрачає добову норму кілокалорій. Основне завдання спортсмена – дедалі
більше зміщувати цю «стіну». Тому під час підготовки до змагань, яка тривала
три місяці, мені було потрібно навчити свій організм в екстремальному режимі
працювати на власній енергії. Перед змаганнями я поставив собі за мету пробігти
дистанцію у 600 км, але 14 км не дібрав – не зміг пройти двадцяту «стіну».
Важко було пройти 15-ту, але все-таки зміг сконцентруватися і продовжив біг. А
на 570-му кілометрі мене досить сильно «повело», так що я ледь не втратив
свідомість. Але після того поспав півтори години і за 2,5 години пробіг ще 16
км, завершивши дистанцію».
Змагання були організовані таким чином, що спортсмени
бігали по колах довжиною у кілометр: півкілометра – підйом на півтора градуса,
півкілометра – спуск. Перебіг ультрамарафону фіксувався спостерігачами та
електронною системою: на ногах в учасників були спеціальні електронні чіпи.
Виходячи на змагання, тячівець мав складений на власний
розсуд графік з визначеними годинами для сну:
«За перший день пробіг 140 км, за другий – 110. Хоча за
добу можу пробігти 200 км, але треба було економити сили для наступних діб,
тому не давав можливості організму працювати на повну силу. Мало того: оскільки
марафони бігаю зі швидкістю 12 км на годину, мені треба було перейти на 7 км за
годину. Тому весь час, що витратив на тренування, – а це близько трьох місяців,
– пішов на те, щоб зменшити свою швидкість, а по-друге, гармонізувати рухи до
маловитратних в енергетичному плані. На сон планувалося чотири години на добу,
але важко засинати після великих навантажень. Тому за годину до сну треба було
увійти у «сонний режим», щоб засинати протягом двох-трьох хвилин. Ще одна
специфіка: коли прокидаєшся, то одразу піднімаєшся, взуваєш кросівки, вмиваєш
обличчя і біжиш далі…»
На шість діб тячівець узяв із собою три пари кросівок.
Змінити їх на м’якші був змушений вже на 16-му кілометрі, бо відчував, що були
занадто тверді, і від цього з’явились больові відчуття в області коліна.
Загалом, умови змагань у Греції суворіші, ніж деінде, –
пояснює Андрій Терпяк. Адже тут живе «спартанський» дух і культивується
вдосконалення людини. Однак це не завадило тячівцю знайти на змаганнях багато
друзів, які допомагали усім, що було потрібно:
«Я прорахувався з температурою повітря, яка була нижчою,
ніж очікував. А відповідної екіпіровки не мав. Тому частину енергії витрачав на
обігрів організму. Оскільки бігали поблизу моря, то відчували на собі
пронизуючий вітер, прохолоду і вологість. Пульс був постійно прискорений –
140-150 ударів за хвилину. Двічі за забіг проходив допінг-контроль. Харчування
теж було доволі «спартанським». Тому суперники (а лідери змагань визначились на
третю добу) мене «підгодовували», допомагали і підтримували. До речі, рідко хто
з команд-учасниць приїжджав поодинці. Як правило, до складу команди входили
спортсмен і два асистенти – лікар-масажист і професійний консультант. А я в
усьому міг сподіватись лише на власні сили, своє бачення та досвід», – ділиться
тячівець.
Як запевняє Андрій Терпяк, запорукою його успіху стали
велика сила волі та цілеспрямованість, а також підтримка рідних.
«Результатом я задоволений. Приємно, що у моєму віці мені
вдалося завоювати бронзу у цьому забігу. Адже за 15 років українські атлети
жодного разу не брали участі у цих змаганнях, – радіє спортсмен. – Організатори
теж це відмітили: їм було приємно, що з’явилася нова держава, яка відвідала їх
марафон. Також я отримав чимало позитивних відгуків від професійних
спортсменів».
Цікаво, що загальний призовий фонд ультрамарафону у
розмірі 60 тисяч євро призери одностайно вирішили віддати 27-річному учаснику з
Греції, який завершив забіг із шостим результатом у 322 км, накульгуючи на
праву ногу.
«Треба було його бачити його обличчя і бажання витримати
цю дистанцію! Тому ми не вагаючись передали йому призовий фонд, і цей спортсмен
одразу після змагань використає ці кошти у клініці, щоб відновити ходу. Гроші є
гроші, а людське щастя набагато важливіше», – каже Андрій Терпяк.
Наразі атлет відновлюється після виснажливих змагань і
вже на днях планує розпочати підготовку до наступних випробувань.